Михайло Грушевський - людина, яка думала Україною...

    29 вересня 2026 року виповнюється 160 років від дня народження Михайла Грушевського — видатного українського історика, науковця, громадського та державного діяча, одного з творців української державності.
    Його ім’я нерозривно пов’язане з українською історією. Грушевський не просто досліджував минуле — він прагнув довести, що український народ має власну багатовікову історію, традиції державотворення та право на самостійне майбутнє.
📚 До 160-річчя від дня народження Михайла Грушевського у бібліотеці ліцею підготовлено традиційну тематичну та  відеовиставку, на якій представлені книги про життя, наукову діяльність та державотворчу спадщину видатного українця.
    Та, мабуть, найважливіше у спадщині Грушевського — його переконання, що без знання власної історії неможливо усвідомити себе як народ і будувати майбутнє.
    Сьогодні, коли Україна знову виборює своє право бути вільною та незалежною, слова і праця Михайла Грушевського набувають особливого звучання.
Пам’ятати свою історію — означає краще розуміти себе.
Знати своє минуле — означає відповідальніше творити майбутнє.

Історії нескорених...

 

«Історії нескорених» - така тема зустрічі студентів Ніжинського професійного аграрного ліцею, яка пройшла  у читальному залі бібліотеки. Основна мета – це вшанування пам’яті захисників України  через знайомство з їх життєвими історіями, мріями та, на жаль, нездійсненними планами… Це історії про звичайних людей з нашого міста, які у вирішальний момент стали Героями.

Вони захищали не просто територію — вони захищали наше право жити, любити, мріяти й називати Україну своїм домом.

Серед воїнів-героїв, що загинули,  захищаючи нашу країну від російських окупантів є багато випускників нашого ліцею. Вони закарбовані в Книзі пам’яті нашого закладу. Важливо, що під час зустрічі здобувачі освіти усвідомлювали і розуміли, що це не просто Герої з підручників — це люди, яких ми знали, з якими навчалися, працювали, спілкувалися. Студенти вшанували їх пам’ять хвилиною мовчання..

Ми впевнені, що поки ми називаємо їхні імена та розповідаємо їхні історії — вони залишаються частиною живої історії України.

Пам’ятати їхні імена — означає берегти їхні історії.

Шанувати їхній подвиг — означає продовжувати будувати Україну, за яку вони віддали найдорожче — своє життя.